Воскресенье, 21 июля 2019  RSS  Напишите нам
Воскресенье, 21 июля 2019  RSS  Напишите нам
Популярно
2:56, 21 июля 2017

Наказ № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007


Наказ Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства праці та соціальної політики України.

«Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-інфікованих  дітей та їх сімей»

Міністерство охорони здоров’я України Міністерство освіти і науки

України

 

Міністерство  України  у справах  сім`ї, молоді  та спорту

 

Державний департамент України з питань виконання покарань
Міністерство праці та

соціальної політики України

 

Н А К А З

23.11.2007                                                 №  740/1030/4154/321/614а

м. Київ

Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до

 дитини, медичної допомоги і

соціального супроводу ВІЛ-інфікованих  дітей та їх сімей

 

 

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2004            № 264 ”Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004 — 2008 роки”, Міжгалузевої програми “Профілактика передачі ВІЛ-інфекції  від матері до дитини та забезпечення медико-соціальною допомогою ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД дітей” на 2006 — 2008 роки”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства  України  у справах  сім`ї, молоді  та спорту, Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 30.11.2006 № 786/ 796/ 4074/ 299/ 231 та  з  метою  удосконалення   організації   медико-соціальної  допомоги ВІЛ-інфікованим вагітним і дітям

 

Н А К А З У Є  М О:

  1.    Затвердити:

1.1. Інструкцію про порядок профілактики  передачі   ВІЛ  від матері до дитини  (додається).

1.2. Інструкцію про порядок профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини в закладах Державної кримінально-виконавчої служби України  (додається).

1.3. Інструкцію про порядок  надання  медико-соціальної  допомоги  ВІЛ-інфікованим дітям (додається).

1.4. Типове положення  про міждисциплінарну команду із забезпечення медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям та їх сім’ям (додається).

  1. Міністерству охорони здоров’я України, Міністерству України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерству освіти і науки України, Міністерству праці та соціальної політики України, Державному департаменту України з питань виконання покарань забезпечити виконання вимог наказу на регіональному рівні.
  2. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам Головних управлінь охорони здоров’я Дніпропетровської, Львівської та Харківської, Головного управління охорони здоров’я та медицини катастроф Черкаської, управління охорони здоров’я та курортів Вінницької, управління охорони здоров’я та медицини катастроф Одеської, управлінь охорони здоров’я обласних державних адміністрацій, Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської та управління охорони здоров’я Севастопольської міських державних адміністрацій забезпечити:

3.1. Усі  родопомічні заклади  аптечками  для  надання термінової  медичної  допомоги  медичним працівникам та технічному персоналу під час аварії (уколи, порізи та інші ситуації, які спричинили  попадання на  слизові оболонки та шкіру співробітника крові або інших біологічних рідин пацієнтки).

3.2. Засобами індивідуального захисту співробітників родопомічних та педіатричних закладів охорони здоров’я.

3.3. Адаптованими замінниками грудного молока для новонароджених, яким протипоказано грудне вигодовування.

3.4. Підготовку персоналу родопомічних закладів з питань проведення до- та післятестового консультування пацієнтів.

3.5. Спеціалізовану підготовку лікарів-акушерів-гінекологів з проведення операції кесарів розтин у ВІЛ-інфікованих вагітних.

  1. Управлінню охорони материнства, дитинства та санаторної справи Міністерства охорони здоров’я України:

4.1. Провести протягом  І кварталу 2008 року семінар-нараду з питань впровадження Інструкцій про порядок профілактики  передачі   ВІЛ  від матері до дитини, про порядок профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини в закладах Державної кримінально-виконавчої служби України, про порядок  надання  медико-соціальної  допомоги  ВІЛ-інфікованим дітям для керівників регіональних служб охорони здоров’я матерів та дітей, спеціалістів профільних кафедр вищих медичних навчальних закладів.

4.2. Забезпечити державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України.

4.3. Щорічно аналізувати стан перинатальної ВІЛ-інфекції та її причини.

4.4. Готувати інформаційно-аналітичні матеріали щодо перинатальної ВІЛ-інфекції для направлення їх до органів охорони здоров’я.

  1. Департаменту кадрової політики, освіти та науки Міністерства охорони здоров’я України забезпечити підготовку спеціалістів на до- та післядипломному рівні щодо впровадження вимог Інструкцій про порядок профілактики передачі   ВІЛ  від матері до дитини, про порядок профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини в закладах Державної кримінально-виконавчої служби України, про порядок  надання  медико-соціальної  допомоги  ВІЛ-інфікованим дітям.
  2. Уважати такими, що втратили чинність наказ Міністерства охорони здоров’я України від 25.05.2000 № 120 ”Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД” в частині надання медичної допомоги вагітним та дітям, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.11.2000 за № 819/5040 та наказ Міністерства охорони здоров’я України від 29.11.2002 №448 ”Про затвердження методичних рекомендацій ”Організація медичної допомоги та догляду за ВІЛ-інфікованими дітьми у дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладах”.
  3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра охорони здоров’я України Мусієнка А.В., заступника Міністра освіти і науки України Тесленко В.В., заступника Міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту Толстоухову С.В., заступника Міністра праці та соціальної політики України Дьяченка В.М., заступника Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань Оленцевича А.Є.
Міністр охорони здоров’я України

 

 

_________________Ю.О. Гайдаєв

Міністр освіти та науки України

 

 

__________________С.М. Ніколаєнко

 

Міністр  України  у справах  сім`ї, молоді  та спорту

 

 

__________________В.П. Корж

 

Голова Державного департаменту України з питань виконання

покарань

 

__________________ В.В. Кощинець

Міністр праці та соціальної

політики

 

_________________М.М. Папієв

 

 

 

Завантажити в архіві:

 

Завантажити

 

 

Пов’язані матеріали:

Норми харчування для ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД дітей першого року життя

 

Читати далі

 

ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ

про міждисциплінарну команду із забезпечення медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям та їх сім’ям

  1. Міждисциплінарна команда (далі – МК) створюється наказом головного лікаря закладу охорони здоров’я або спільним наказом закладів, співробітники яких входять до складу МК.
  2. Головний лікар несе відповідальність за фахову підготовку членів МК.
  3. Головний лікар сприяє роботі МК, надає приміщення для проведення зборів, контролює діяльність МК.
  4. МК створюються в закладах охорони здоров’я педіатричного профілю, центрах профілактики та боротьби зі СНІД, будинках дитини, школах-інтернатах, у яких мешкає більше 5 дітей ВІЛ-інфікованих дітей, які отримують антиретровірусну терапію.
  5. До складу МК входять: лікар-педіатр (спеціаліст з дитячих інфекцій) медична сестра та соціальний працівник.

5.1.  Лікар – спеціаліст з вищою медичною освітою, який пройшов первинну спеціалізацію з педіатрії/ і має спеціальну підготовку з питань ВІЛ-інфекції.

5.2. Медична сестра – фахівець із середньою медичною освітою, який пройшов навчання та має сертифікат про з підготовки ВІЛ та  антиретровірусної терапії у дітей.

5.3. Соціальний працівник – бакалавр, спеціаліст, магістр соціальної роботи, який пройшов навчання та має сертифікат з підготовки щодо питань ВІЛ,  антиретровітусної терапії (далі — АРТ) у дітей.

  1. До роботи в МК можуть залучатися сімейний лікар, психолог, невролог, психіатр, юрист, педагог, вихователь установи Державної кримінально-виконавчої служби України, інші фахівці за потреби, а також представники недержавних організацій.
  2. Основні завдання лікаря МК

7.1. Визначення обсягу медичної допомоги пацієнтів у залежності від стадії хвороби та необхідності призначення АРТ.

7.2. Складання індивідуального плану клініко-лабораторного моніторингу перебігу ВІЛ-інфекції,  контроль за його виконанням та аналіз ризиків.

7.3. Контроль за своєчасним призначенням АРТ.

7.4. Складання індивідуального плану клініко-лабораторного моніторингу та аналіз ефективності АРТ.

7.5. Своєчасність виконання призначень медичною сестрою та пацієнтом.

7.6. Ефективність медичної допомоги.

7.7. Необхідність соціального супроводу.

7.8. Систематичний аналіз клінічної діяльності  МК.

7.9. Якість проведення консультування членами МК.

7.10. Організація навчання співробітників МК з питань діагностики, перебігу та лікування ВІЛ-інфекції у дітей.

  1. Основні завдання медичної сестри М

8.1. Налагодження зв’язку між лікарем та пацієнтом.

8.2. Проведення оцінки фізичного розвитку пацієнтів.

8.3. Контроль за регулярністю візитів пацієнта до центру.

8.4. Виконання призначень лікаря.

8.5. Психологічна підтримка дітей, батьків та осіб, які опікуються дитиною.

8.6. Моніторинг прихильності до АРВ- терапії.

8.7. Консультування.

8.8. Догляд на дому.

8.10. Паліативний догляд.

8.11. Контроль руху фармацевтичних препаратів (зберігання, видача, розрахунки потреб, ведення документації).

8.12. Ведення медичної документації.

  1. Основні завдання соціального працівника МК

9.1. Здійснення соціального інспектування сім’ї, у якій виховується ВІЛ-інфікована дитина.

9.2. Проведення оцінки потреб ВІЛ-інфікованої дитини.

9.3. З’ясування родинних зв’язків та визначення найбільш відповідальної особи щодо догляду за ВІЛ-інфікованою дитиною, налагодження співробітництва з питань догляду за дитиною.

9.4. З’ясування проблемних питань надання допомоги дитині та вибір оптимальних шляхів їх усунення.

9.5 Консультування.

9.6 Залучення інших фахівців та необхідних ресурсів для вирішення потреб.

9.7 Формування та моніторинг прихильності до лікування дитини, її батьків або законних представників.

9.8 Установлення та підтримка зв’язок з державними та недержавними організаціями, які надають соціальні послуги, здійснюють соціальний захист.

  1. Збори МК

10.1.  Проводяться 2-4 рази на місяць, за потреби частіше відповідно до плану.

10.2. Збори веде керівник МК.

10.3. Кратність обговорення пацієнтів на зборах — не рідше 1 разу на місяць. За умови виникнення термінових обставин, ситуацій пацієнти розглядаються позачергово.

  1. МК має право давати рекомендації сім’ям, адміністрації закладів, де утримуються ВІЛ-інфіковані діти фахівцям та робітникам.
  2. МК несе відповідальність за належне виконання покладених на нього завдань і функцій та використання наданих прав.

Начальник відділу охорони

репродуктивного здоров‘я                                                                  Жилка Н.Я.

 

 

    Перелік препаратів аптечки

для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам та технічному персоналу.

— Напальчники з розрахунку 1 — 2 на кожного працівника.

— Лейкопластир 1 котушка.

— Ножиці 1 пара.

— Спирт етиловий 70%-вий 50 мл.

— Тюбик-крапельниця з 30%-вим розчином альбуциду — 1-2 шт.

— 5%-вий спиртовий розчин йоду.

— 3%-вий розчин перекису водню.

— Рукавички гумові З пари.

— Наважки деззасобів:

  • хлорамін 30,0 • хлорцин 30,0
  • по З шт. кожного (зберігати окремо);
  • ємкість для розведення деззасобів — 1 шт.

Примітки.

  1. Перелік наведено відповідно до Додатка 2 до пункту 1.8 Інструкції про порядок профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства праці та соціальної політики України «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей»від 23.11.2007 № 740/1030/4154/321/б 14а.
  2. Аптечка з наведеним переліком препаратів має бути у кожному місці (пункт, кабінет, операційна, маніпуляційна), де проводять маніпуляції, пов’язані з порушенням цілісності шкірних покривів та слизових.
Додаток 1

до пункту 1.7  Інструкції  про порядок  профілактики  передачі   ВІЛ  від матері до дитини

 

 

Універсальні методи професійної профілактики інфекцій, що передаються через кров, у тому числі ВІЛ-інфекції

 

Універсальні методи профілактики – це комплекс заходів, які запобігають розповсюдженню інфекцій, що передаються через кров. Усі постачальники послуг у сфері охорони здоров’я повинні керуватися вказаними заходами для захисту пацієнтів, себе та інших медичних працівників від можливого інфікування. Більшість інфекцій, що передаються через кров, як правил, асимптоматичні, тому не завжди можливо визначити, хто з пацієнтів є інфікованим. У зв’язку з цим універсальні заходи профілактики повинні застосовуватися при роботі з усіма пацієнтами незалежно від віку, статусу або належності пацієнта до певної групи, наявності проявів захворювання або даних про ВІЛ-статус.

  1. В умовах стрімкого розповсюдження ВІЛ-інфекції серед населення кожний пацієнт розглядається як по­тенційний но­сій інфекції, що передається через кров. Відповідно кож­не робоче місце медичного працівника забезпечується засобами по­пе­ред­ження передачі інфекцій, що передаються через кров, у тому числі вірусу іму­нодефіциту людини, від мож­ливого носія інфекції іншим пацієнтам, медичному та технічному персоналу.
  2. Робочі місця закладів охорони здоров’я забезпечуються інструктивно-мето­дич­ни­ми документами, аптечками для проведення термінової профі­лак­ти­ки при аварійних ситуаціях, необхідним набором медич­но­го інст­ру­ментарію для одноразового використання, дезін­фек­цій­ними за­со­бами для проведення знезараження.
  3. Медичний інструментарій, а також посуд, бі­лиз­­на, апарати та інші речі. забруднені кров`ю, біологічними рі­ди­­нами (далі — біологічні рідини), відразу після ви­користання підлягають дезінфекції згід­но з діючими вимогами нормативної до­кументації.
  4. Медичні спеціалісти зобов`язані бути обережними під час проведення маніпуляцій з ріжучим та ко­лю­чим ін­ст­ру­ментом (гол­ками, скальпелями, ножицями та інше).
  5. Для уникнення поранень після використання шприців гол­­ки з них не знімають до дезінфекції. Перед занурюванням шпри­­ца з гол­кою в дезрозчин виймають тільки поршень. Ви­ко­ристані шпри­ци та голки поміщаються у спеціальні ємкості з матеріалу, який не проколюється.

 

Продовження додатка 1

  1. З метою уникнення поранень забороняється використовувати для взяття крові та інших біологічних рідин скляні предмети з відбитими краями.
  2. При здійсненні медичних маніпуляцій, які супроводжуються пору­шен­ням ці­лісності шкіри і слизових оболонок, при розтині трупів, про­­ве­ден­­ні лабораторних досліджень, обробці інструментарію і білиз­ни, при­­биранні та інше медичні спеціалісти та технічний персонал користуються засобами індивідуального за­хис­ту (хірур­гіч­ни­­ми халатами, гумовими рукавичками, мас­ка­ми непро­мо­каль­ни­ми фартухами, нарукав­ни­ка­ми, оку­­лярами, за­хис­­­ним екраном). Ці дії дають змогу  уникнути контакту шкіри та слизо­вих оболонок працівника з кров`ю, тканинами, біологіч­ними рідинами пацієнтів.

Медичні спеціалісти зобов’язані вдягати латексні рукавички в разі:

— контакту з предметами або поверхнею тіла, які потенційно можуть бути забрудненими кров’ю або іншими біологічними рідинами пацієнта;

— проведення діагностичних або лікувальних процедур;

— прибирання приміщень, де перебувають пацієнти;

— контакту з використаним інтсрументарієм.

 

Кожен медичний працівник повинен ретельно вимити руки з милом під проточною водою протягом щонайменше 30 секунд:

— до та після огляду кожного пацієнта;

— після контакту з кров’ю та іншими білогічними рідинами;

— негайно після зняття використаних рукавичок.

  1. Медичні спеціалісти з травмами, ранами на руках, ексу­да­­тивними ураженнями шкіри рук, які неможливо закрити лейкопластирем або гумовими рукавичками, звіль­­­ня­ють­ся на період захворювання від безпосереднього медичного обслу­говування хворих і контакту з предметами догляду за ними.
  2. Усі маніпуляції з кров’ю і сироватками в лабора­то­ріях виконуються за допомогою гумових груш, автома­тич­них піпеток, дозаторів.
  3. Будь-які ємкості з кров`ю, іншими біологічними рідинами, біоматеріалами (тканинами, шматоч­ка­ми органів тощо) відразу на місці взяття щільно закри­ва­ються гумовими або пластмасовими корками.
  4. У лікувальних закладах для забезпечення знезара­жен­­ня при випадковому витіканні рідини кров та інші біо­ма­те­ріали транспортуються в штативах, покладених у контей­не­ри (бік­­си або пенали), на дно яких укладається чотиришарова су­ха серветка.
  5. Транспортування проб крові та інших біоматеріалів з лі­­ку­вальних закладів до лабораторій, які розташовані за межа­ми цих закладів, здійснюється тільки в контейнерах (бік­сах, пеналах), що унеможливлює випадкове або навмисне від­крит­тя кри­шок під час їх перевезення (замок, пломбування, заклеювання місць з`єднання лейкопластирем). Ці контейнери після розвантаження обробляють дезрозчинами. Оптимальною є доставка в сумках-холодильниках.

 

Продовження додатка 1

 

  1. Не допускається транспортування проб крові та інших біома­те­ріалів у картонних коробках, дерев`яних ящиках, по­ліе­ти­ле­нових пакетах.
  2. Не допускається вкладання бланків направлень або іншої документації в контейнер чи бікс.
  3. Профілактика при пораненнях, контактах з кров`ю, біологічними рідинами та біоматеріалами ВІЛ-інфікованого пацієнта здійснюється відповідно до чинного клінічного протоколу.

Будь-яке ушкодження шкіри, слизових оболонок  медперсоналу, забруд­нен­ня їх біоматеріалом пацієнтів під час надання їм медичної допомоги кваліфікується як можливий контакт з матеріалом, який містить збудника інфекції, у тому числі ВІЛ.

Необхідно пам’ятати, що в разі пошкодження рукавичок (поріз, розрив, прокол) необхідно їх зняти, ретельно вимити руки та одягнути нові рукавички.

 

15.1. Якщо контакт з кров`ю, біологічними рідина­ми чи біоматеріалами супроводжувався порушенням цілісності шкі­ри (уколом, порізом), то потерпілий повинен:

— зняти рукавички робочою поверхнею усередину;

— ретельно вимити руки з милом під проточною водою;

— ушкоджене місце обробити одним із дезінфектантів (70%-ним розчином етилового спирту, 5%-ною настоянкою йоду при порізах, 3%-ним перекисом водню);

— на рану накласти пластир, надіти напальчник;

— при  потребі  продовжувати  роботу  одягти  нові гумові рукавички;

— терміново повідомити керівництво лікувально-профілактичного закладу про аварію для її реєстрації та проведення екстреної профілактики ВІЛ-інфекції.

15.2. У разі забруднення кров`ю, біологічними ріди­на­ми, біоматеріалами без ушкодження шкіри:

— ретельно вимити руки з милом під проточною водою;

— обробити місце забруднення одним із дезінфектантів (70%-ним розчином етилового спирту, 3%-ним розчином перекису водню, 3%-ним розчином хлораміну);

— промити водою з милом і вдруге обробити спиртом.

15.3. У разі потрапляння крові, біологічних рідин, біоматеріалу на слизові оболонки:

— ротової порожнини — прополоскати її 70%-ним розчином етилового спирту;

— порожнини носа — закапати ніс 30%-ним розчином альбуциду;

 

Продовження додатка 1

 

— очей — промити очі водою  (чистими  руками),  закапати 30%-ним розчином альбуциду.

Для обробки носа й очей можна використовувати 0,05%-ний розчин перманганату калію.

15.4. Для зниження вірогідності професійного зараження ВІЛ-інфекцією:

— при підготовці до проведення маніпуляцій ВІЛ-інфікованому медичний персонал повинен переконатися в цілісності  складу аптечки;

— здійснювати маніпуляції в присутності іншого спеціаліста, який може в разі розриву гумової рукавички чи порізу продовжити виконання медичної маніпуляції;

— не терти руками слизові оболонки.

15.5. У разі попадання крові, біологічних рідин, біоматеріалу на халат, одяг:

— одяг зняти і замочити в одному з дезрозчинів;

— шкіру рук та інших ділянок тіла при їх забрудненні через одяг протерти 70%-ним розчином етилового спирту, а потім промити водою з милом і повторно протерти спиртом;

— забруднене взуття двічі протерти ганчіркою, змоченою у розчині одного з дезінфекційних засобів.

 

  Додаток 2

до пункту 1.8 Інструкції  про порядок профілактики  передачі   ВІЛ  від матері до дитини

 

 

Перелік препаратів аптечки для надання

термінової медичної допомоги медичним

працівникам та технічному персоналу

  • Напальчники з розрахунку 1-2 на кожного працівника;
  • Лейкопластир — 1 котушка;
  • Ножиці — 1 пара;
  • Спирт етиловий 70% — ний 50 мл;
  • Тюбик- крапельниця з 30% — ним розчином альбуциду — 1-2 шт.;
  • 5% — ний спиртовий розчин йоду;
  • 3% — ний розчин перекису водню;
  • Рукавички гумові — 3 пари;
  • Наважки деззасобів:

хлорамін 30,0

хлорцин 30,0

по 3 шт. кожного (зберігати окремо);

ємкість для розведення деззасобів — 1 шт.

 

Додаток 3

до пункту 3.6  Інструкції  про порядок профілактики  передачі   ВІЛ  від матері до дитини

 

 

КОНТРАЦЕПЦІЯ ДЛЯ  ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ПАЦІЄНТІВ

Рекомендації із застосування  методів контрацепції для ВІЛ-інфікованих осіб базуються на загальних підходах щодо  критеріїв підбору контрацептивів згідно із затвердженим клінічним протоколом «Планування сім’ї».

Окрім медичних критеріїв підбору методів контрацепції, слід також ураховувати соціальні, культурні та поведінкові особливості пацієнта. Рекомендації щодо застосування контрацептивів повинні мати індивідуальний характер для кожної жінки і пари залежно від  стадії захворювання і лікування, а також способу життя та персональних бажань. Кожній жінці має надаватися інформація про ризики та переваги, пов’язані з кожним методом контрацепції. Для поінформованого вибору контрацептиву жінці необхідна інформація про:

  • ефективність методу;
  • правильне застосування обраного методу;
  • ризики та переваги методу;
  • можливі побічні дії;
  • ознаки і симптоми, що вимагають звернення до клініки;
  • вартість та зручність у застосуванні методу;
  • захист методу від ІПСШ і ВІЛ.

 

  1. Медичні критерії підбору контрацептивів для людей з ВІЛ

Більшість контрацептивів є безпечними та ефективними і може використовуватися  жінками, що мають ВІЛ. Однак особлива увага в ході консультування з питань планування сім’ї має надаватися питанням ВІЛ/ІПСШ, оскільки профілактика їх передачі є важливою в тій самій мірі, як і профілактика небажаної вагітності.

Оскільки презервативи – це єдиний метод контрацепції, що захищає від ВІЛ/ІПСШ, служби планування сім’ї мають заохочувати жінок до регулярного і правильного використання презервативів.

Продовження додатка 3
  1. Загальні методи контрацепції

2.1. Бар’єрні методи та сперміциди

 

2.1.1. Подвійний захист

  • Подвійний захист – це одночасна профілактика ІПСШ та незапланованої вагітності. Такий захист забезпечує регулярне використання латексних презервативів як окремо, так і в поєднанні з іншими методами.
  • Подвійний захист також забезпечується шляхом уникнення пенетрації під час статевого акту, особливо в умовах високого ризику інфікування.
  • Подвійний захист може бути рекомендовано з метою компенсації недостатньої ефективності гормональних контрацептивів унаслідок їх взаємодії з АРВ- препаратами.
  • Стратегії подвійного захисту мають бути частиною консультування і підтримки, що надається всіма службами репродуктивного здоров’я.

 

2.1.2. Чоловічі латексні презервативи

 

  • При постійному і правильному використанні чоловічі латексні презервативи дають захист від передачі ВІЛ;
  • ВІЛ-позитивні пари, які використовують презервативи, мають захист від нових штамів ВІЛ.
  • Лабораторними дослідженнями доведено непроникання латексних презервативів для збудників інфекцій, у тому числі найменших вірусів, які містяться у виділеннях статевих органів.
  • Латексні презервативі є менш ефективними з точки зору захисту від тих ІПСШ, що не передаються разом зі спермою (наприклад, герпес, вірус папіломи людини, сифіліс), оскільки вражені місця можуть бути не захищені презервативом.
  • Важливим є також застосовування презервативів відповідно до чітких інструкцій. Для забезпечення оптимального захисту від інфекцій презервативи мають бути якісні і мають регулярно і правильно використовуватися.
  • У разі розриву або сповзання презерватива застосовується невідкладна контрацепція.
  • У разі розриву або сповзання презерватива дискордантні пари (ВІЛ-позитивний один із статевих партнерів) повинні мати інформацію та доступ до посконтактної профілактики для неінфікованих партнерів.
  • Застосування презервативів з метою профілактики ВІЛ/ІПСШ є особливо важливим у таких випадках: за умови наявності вагітності, відсутності репродуктивних планів, безпліддя, стерилізації або менопаузи.

 

2.1.3. Жіночі презервативи

 

  • Правильне і регулярне використання жіночих презервативів забезпечує захист від ІПСШ і ВІЛ.
Продовження додатка 3
  • Жіночі презервативи менш ефективні, ніж чоловічі презервативи, з точки зору попередження вагітності. Однак вони мають кілька переваг, а саме:

— можливість уведення презерватива до початку статевого акту;

— відсутність необхідності видалення презерватива відразу після еякуляції;

— більш чіткий контроль з боку жінки, хоча її партнер має також брати участь в обговоренні і допомагати їй у використанні презерватива.

 

2.1.4. Інші бар’єрні методи контрацепції (діафрагми, ковпачки на шийку матки)

Жінки,  для яких вагітність є небезпечною з медичних причин, мають використовувати інші методи контрацепції, ніж бар’єрні (діафрагми, ковпачки), оскільки останні мають досить велику частоту невдач, якщо вони не використовуються регулярно і правильно. Слід підкреслити, що ці методи не забезпечують захист від ВІЛ та інших ІПСШ.

 

2.1.5. Сперміциди

 

  • Оскільки ноноксинол-9 може спричинити певні побічні ефекти, тому використання презервативів, що мають змазку ноноксинолом-9, бажано використовувати з обережністю або замінити на інший вид.
  • Проблеми, пов’язані з безпечністю ноноксинолу-9, також стосуються інших сперміцидних контрацептивів. Жінкам з ВІЛ не слід використовувати сперміциди окремо чи в поєднанні з бар’єрними методами, такими як діафрагма або ковпачки.

 

2.2. Комбіновані оральні контрацептиви (далі — КОК)

 

Категорія 1: немає обмежень щодо застосування контрацептивного методу; можна застосовувати за будь-яких обставин.

 

Категорія 2: від використання методу в цілому переважають теоретичні або доведені ризики. Рекомендується використання цього методу, але  КОК не захищають від ВІЛ/ІПСШ. Якщо є ризик інфікування ВІЛ/ІПСШ, рекомендується регулярне і правильне використання презерватива або окремо, або в поєднанні з іншими методами контрацепції. Латексні чоловічі презервативи – це надійний захист від ВІЛ/ІПСШ.

Продовження додатка 3

 

Таблиця 1 Комбіновані оральні контрацептиви (≤35 μg етинілестрадіолу для жінок з  ВІЛ)
Статус Категорія Коментар
Високий ризик інфікування на ВІЛ 1 У цілому немає достовірних свідчень щодо того, чи існує більший ступінь ризику інфікування на ВІЛ серед користувачів КОК
ВІЛ без АРВ-терапії 1 Деякі дані свідчать, що немає зв’язку між використанням КОК та змінами у рівнях рибонуклеїнової кислоти чи/або рівні CD4 у ВІЛ-інфікованих жінок.
ВІЛ + АРВ-терапії 2 Щодо жінок, які перебувають  на АРВ-терапії (дивитись пункт 4.1 розділу про взаємодію ліків). Оскільки може мати місце взаємодія гормональних контрацептивів з АРВ препаратами, таке використання класифікується як категорія 2.
Взаємодія препаратів
АРВ-препарати 2 Слід зауважити, що АРВ-препарати можуть знижувати або підвищувати біологічну доступність гормональних контрацептивів. Взаємодія АРВ- препаратів та гормональних контрацептивів може впливати на безпечність та ефективність кожного з них. Жінкам, що почали або продовжують приймати гормональні контрацептиви під час АРВ- терапії, рекомендоване регулярне використання презервативів для профілактики передачі ВІЛ. Це також може компенсувати будь-яке зменшення ефективності гормонального контрацептиву.

Жінки, які використовують гормональні контрацептиви і не використовують презервативи,  мають більший ризик інфікування ІПСШ.

 

2.3.  Контрацептиви, що місять лише прогестоген  

 

До контрацептивів, що містять лише прогестоген, належать таблетки з прогестогеном (КОК), ін’єкційні препарати прогестогену (Депо Провера) та норетістерон енантант (NET-EN), а також імпланти, що містять прогестогени (імпланти левоноргестрелу (Norplant та Jadelle) та імпланти, що містять етоногестрел (Implanon).

Продовження додатка 3

 

Таблиця 2

 

Контрацептиви з прогестогеном для жінок з ВІЛ

Стан

Категорія

Коментарі
  Чисто прогестагени D/NE

Депо Провера

/Норетістерон

LN/ETG

Левоноргестрел/

Етоногестрел

 
Високий ризик інфікування на ВІЛ 1 1 1 У цілому немає достовірних свідчень щодо того, чи існує більший ступінь ризику інфікування на ВІЛ серед користувачів чисто прогестогенових контрацептивів
ВІЛ без АРВ-терапії 1 1 1 Немає достовірних даних щодо підвищення ризику інфікування ВІЛ та виділенням вірусу простого герпесу ВІЛ-інфікованими жінками, що застосовують Депо Провера
ВІЛ + АРВ-терапія 2 2 2 Щодо жінок, що проходять АРВ- терапії, (дивитись пункт 4.1 розділу про взаємодію ліків). Оскільки є можливість взаємодії гормональних контрацептивів та АРВ-препаратів, це класифікується як категорія 2
Взаємодія препаратів
АРВ-препарати 2 2 2 АРВ-препарати можуть знижувати або підвищувати біологічну доступність гормональних контрацептивів.  Жінкам, що почали або продовжують приймати гормональні контрацептиви під час АРВ-терапії, рекомендоване регулярне використання презервативів для профілактики передачі ВІЛ. Це також може компенсувати будь-яке зменшення ефективності гормонального контрацептиву

 

 

Продовження додатка 3

 

2.4. Комбіновані контрацептиви у формі ін’єкційних препаратів, пластиру та кільця

 

Для жінок, що живуть з ВІЛ, немає обмежень щодо використання комбінованих ін’єкційних контрацептивів (далі — КІК), комбінованих контрацептивних пластирів або комбінованих протизаплідних вагінальних кілець.

  • КІК виділяють натуральний естроген, а також прогестоген. Тут розглядаються дві форми КІК (обидві вводяться з інтервалом 4 тижні): Циклофем (медроксипрогестерону ацетат 25 мг плюс естрадіолу ципіонат 5 мг) та Месігіна (норетістерону енантат 50 мг плюс естрадіолу валерат 5 мг).
  • Комбінований контрацептивний пластир має розміри 20 см2, три шари і накладається на сідниці, живіт, спину, стегно або ділянку плеча. Пластир виділяє через шкіру етинілестрадіол та прогестоген (норелгестромін).

Із наявних протизаплідних пластирів є Evra (17-діацетил норгестімат (норелгестромін) 150 μg + етинілестрадол 20 μg). Пластир міняється кожного тижня протягом 3 тижнів підряд кожного місця.

  • Комбіноване протизаплідне вагінальне кільце виділяє етинілестрадіол та прогестоген (етоногестрел). Вагінальне кільце — NuvaRing (етоногестрел 120 μg + етинілестрадіол 15 μg). Кільце вводиться раз на тиждень і виймається через 21 день для того, щоб уможливити перебіг нормального менструального циклу. Нове кільце вводиться після 7-денної перерви.

КІК, пластирі та вагінальних кільця забезпечують протизаплідний ефект шляхом стримування овуляції.

Таблиця 3

КІК та комбіновані контрацептивні пластирі та кільця для жінок з ВІЛ

Статус

Категорія

Коментар

КІК Пластир Кільце
Високий ризик інфікування на ВІЛ 1 1 1
ВІЛ без АРВ-терапії 1 1 1 Досить мало інформації про безпечність пластиру та вагінального кільця. Сьогодні, поки що немає обмежень щодо використання КІК, пластиру та вагінальних кілець для жінок з ВІЛ
ВІЛ+ АРВ-терапія 2 2 2 Щодо жінок, що проходять АРВ-терапії, (дивитись пункт 4.1 розділу про взаємодію ліків). Оскільки є можливість взаємодії гормональних контрацептивів та АРВ-препаратів, це класифікується як категорія 2

 

 

Продовження додатка 3

 

Взаємодія препаратів
АРВ-препарати 2 2 2 АРВ- препарати можуть знижувати або підвищувати біологічну доступність гормональних контрацептивів (дивитись пункт 4.1 розділу про взаємодію ліків).  За деякими даними взаємодія АРВ-препаратів та гормональних контрацептивів може впливати на безпечність та ефективність кожного з них. Жінкам, що почали або продовжують приймати гормональні контрацептиви під час АРВ-терапії, рекомендоване регулярне використання презервативів для профілактики передачі ВІЛ. Це також може компенсувати будь-яке зменшення ефективності гормонального контрацептиву

 

 

2.5. Внутрішньоматкові контрацептиви (далі — ВМК)

 

Жінки, що мають ВІЛ, можуть безпечно використовувати ВМК незалежно від того, чи мають вони симптоми хвороби, чи отримують АРВ-терапію. Однак вони мають проходити обстеження на наявність запальних захворювань органів малого тазу на загальних підставах.

Як правило, ВМК не рекомендуються жінкам, що мають ІІІ чи IV клінічну стадію ВІЛ-інфекції або імуносупресію і не отримують АРВ-терапію, якщо є можливість застосування більш прийнятних методів у таких випадках, таких як презервативи або стероїдні гормональні контрацептиви.

ВМК, що містить левоноргестрел (далі — LNG-IUD), виділяє 20 μg левоноргестрелу (далі — LNG). Оскільки LNG стримує ріст ендометрія, користувачі цього методу повинні бути готовими до того, що кількість крові під час менструації значно зменшиться. Протягом року після початку використання цього контрацептиву в багатьох жінок виділяється мала кількість крові або кров зовсім не виділяється (аменорея). У статевих стосунках, де презерватив не використовується, зменшення кількості крові під час менструації може розглядатися як спосіб зменшення ризику передачі ВІЛ від жінки до її партнера.

Продовження додатка 3

 

Таблиця  4 ВМК для жінок, які живуть з ВІЛ

 

Стан Категорія (П – початок, Пр. – продовження) Коментар
  ВМК, що містять мідь ВМК, що містять левоноргестрел
Високий ризик інфікування на ВІЛ 2 2 2 2 ВМК, що містить мідь, не підвищує ризик інфікування ВІЛ для жінок уразливих груп
ВІЛ без АРВ- терапії 2 2 2 2 За деякими даними, немає підвищеного ризику загальних ускладнень або ускладнень, пов’язаних з інфекцією, серед користувачів ВМК при порівняні ВІЛ-позитивних та ВІЛ-негативних жінок. Крім того, немає зв’язку між застосуванням ВМК ВІЛ-інфікованими жінками та підвищеним ризиком передачі ВІЛ їх статевим партнерам. Жінки з ВІЛ, які застосовують ВМК, мають обстежуватися на наявність запалень органів малого тазу
ВІЛ + АРВ-терапії 3 3 2 2 Жінки з ВІЛ, які застосовують ВМК, мають обстежуватися на наявність запалень органів малого тазу
Добре переносять АРТ 2 2 2 2
Взаємодія препаратів

АРВ-препарати

2/3 2 2/3 2 Немає даних про взаємодію АРВ-препаратів та ВМК. Однак застосування ВМК хворими з ІІІ чи IV клінічною стадією ВІЛ-інфекції або імуносупресією класифікується як Категорія 3 при введенні ВМК та як Категорія 2 для тих, хто продовжує користуватися ВМК, за винятком жінок, які добре переносять АРТ. У такому випадку і введення і продовження застосування ВМК класифікується як категорія 2

 

2.6. Невідкладна контрацепція

Невідкладна контрацепція є ефективною  у разі:

  • невдалого застосування будь-якого методу контрацепції;
Продовження додатка 3

 

  • незастосування ніякого методу;
  • примусового статевого акту.

Препарати для невідкладної контрацепції стримують овуляцію і унеможливлюють запліднення та імплантацію, а також рух сперматозоїдів/яйцеклітин за рахунок змін в ендометрії.

 

При використанні протягом 72 годин після статевого акту:

  • режим Yuzpe (КОК) запобігає приблизно 74% непередбачених вагітностей;
  • контрацептиви, що містять лише прогестоген, попереджують 85% випадків незапланованої вагітності при звичайному застосуванні і 89% при правильному застосуванні;
  • контрацептиви, що містять лише прогестоген, викликають менше побічних ефектів ніж КОК.

 

2.6.1. Режими невідкладної контрацепції

  • Один з найбільш вивчених режимів, у якому застосовується лише прогестоген, складається з 1,5 мг левоноргестрелу (2 таблетки, що містять 0,75 мг), приймаються або єдиною дозою або з 12-годинним інтервалом). В ідеалі, таблетки слід приймати протягом 72 годин після незахищеного статевого акту.
  • Низькодозовані гормональні контрацептиви, що містять 30 μg етинілестрадіолу та 150 μg левоноргестрелу, необхідно прийняти 4 таблетки в першій дозі при першій же можливості, не пізніше ніж 72 години після незахищеного статевого акту. Слідом за цим через 12 годин слід прийняти другу дозу з 4 таблеток.
  • Стандартний режим (метод Yuzpe) складається з комбінованих оральних контрацептивів, що містять 50 μg етинілестрадіолу та 250 μg левоноргестрелу. В одній дозі слід приймати дві таблетки при найпершій можливості, але не пізніше 72 годин після незахищеного статевого акту. Після цього 12 годин потому, слід прийняти таку ж саму дозу.

Найбільш поширеними побічними ефектами від застосування невідкладної гормональної контрацепції є нудота та блювота. Ці проблеми були менш поширені серед тих, хто використовує режим застосування левоноргестрелу – відповідно 23% та 6%. Режим Yuzpe може застосовуватися, якщо левоноргестрелу або міфепристону немає.

 

Рекомендації щодо подолання побічних ефектів

  • Прийом таблеток разом з їжею або перед сном може зменшити нудоту.
  • Якщо блювота спостерігається протягом 2 годин після прийняття таблеток, слід повторити прийом препарату. У випадку появи значної блювоти, повторна доза може бути введена вагінальним шляхом.
Продовження додатка 3

 

  • У більшості жінок менструація настає своєчасно або трохи раніше. Якщо є затримка більш ніж на один тиждень, слід провести тест на вагітність.
  • Одна доза застосування левоноргестрелу для невідкладної контрацепції, як правило, не викликає побічних ефектів.
  • Може з’явитися болісність молочних залоз, головний біль, головокружіння та втома.

Невідкладна гормональна контрацепція може викликати побічні ефекти в жінок з ВІЛ.

  • Нудота та блювота є побічними ефектами деяких АРВ препаратів і вони можуть збільшуватися при прийомі препаратів невідкладної контрацепції.
  • Не слід застосовувати режим Yuzpe для жінок, які приймають індінавір, атаназавір, ампренавір або іфавіренец, оскільки вони сприяють підвищенню рівня естрадіолу, що може, у свою чергу, підвищити ризик тромбоемболічної хвороби.

 

2.6.2. ВМК як засіб невідкладної контрацепції

 

  • ВМК, що виділяють мідь, можуть застосовуватися протягом 5 днів після незахищеного статевого акту як засіб невідкладної контрацепції.
  • Коли можна визначити час овуляції, ВМК, що містить мідь, може бути введено більш як через 5 днів після статевого акту, але не пізніше 5 днів після визначеного початку овуляції.

 

2.7. Хірургічна стерилізація

 

Ураховуючи, що стерилізація – це хірургічна процедура з незворотним результатом, необхідно забезпечити те, щоб цей метод застосовувався за письмовою згодою у встановленому порядку. Усі пацієнти незалежно від їх ВІЛ-статусу мають усвідомлювати незворотність стерилізації і мають бути інформовані щодо альтернативних методів контрацепції. Показання та протипоказання щодо стерилізації є такими  самими як і для ВІЛ-негативних пацієнтів.

Стерилізація не забезпечує захисту від ІПСШ або передання ВІЛ. Тому потрібно нагадувати пацієнтам про необхідність застосування презерватива, тому що жінки, які пройшли стерилізацію, схильні менше використовувати презервативи.

Перед проведенням елективного хірургічного втручання з приводу стерилізації необхідно провести ретельну перевірку загального стану здоров’я пацієнта з ВІЛ-інфекцією. Рішення щодо проведення стерилізації залежить від наявності будь-якого захворювання, пов’язаного з ВІЛ-інфекцією, що може погіршити стан пацієнта.

 

Продовження додатка 3

2.8. Природні методи та переривання статевого акту

 

Природні методи та метод переривання статевого акту характеризуються високим рівнем невдач у порівнянні з іншими методами контрацепції, тому їх не слід рекомендувати як ВІЛ-позитивним, так і ВІЛ-негативним пацієнтам.

 

2.9. Метод лактаційної аменореї

Цей метод не рекомендується внаслідок необхідності попередження інфікування ВІЛ під час грудного вигодовування дітей.

  1. Контрацепція для жінок, які приймають АРВ препарати

Деякі АРВ-препарати, особливо ненуклеазидні інгібітори зворотної траскриптази та інгібітори протеази, можуть знижувати або підвищувати біологічну доступність гормональних контрацептивів.

Взаємодія цих АРВ-препаратів та гормональних контрацептивів може впливати на безпечність та ефективність кожного з них. Можлива взаємодія АРВ-препаратів та КІК має обговорюватися з пацієнтом з рекомендацією можливих альтернатив.

 

Взаємодія АРВ- препаратів та етинілестрадіолу (далі — ЕЕ) / норетиндрону (далі — NE)

 

Інгібітори протеази
Вплив застосування разом з іншими препаратами на рівні EE, ацетату норетиндрону та АРВ препаратів

 

Рекомендації
Атазанавір (ATV)

 

EE ↑ 48%, NE ↑ 11 0%

 

Застосовувати найменшу ефективну дозу або альтернативний метод

 

 

Фосампренавір (FPV)

EE and NE ↑, FPV ¯ 20%

 

Не застосовувати разом з іншими препаратами, рекомендуються альтернативні методи контрацепції

 

Індинавір (IDV)

 

EE ↑ 24%, NE↑ 26%

 

Регулювання дози не потрібне

 

 

 

Продовження додатка 3

 

Лопінавір/рітонавір (LPV/r)

 

EE ¯ 42%

 

Застосовується альтернативний або додатковий метод

 

Нелфінавір (NFV)

 

EE ¯ 47%, NE ¯ 18%

 

Застосовується альтернативний або додатковий метод
Ритонавір (RTV)

 

EE ¯ 40%

 

Застосовується альтернативний або додатковий метод
Саквінавір (SQV) Даних немає
Ненуклеазидні інгібітори зворотної траскриптази
Іфавіренц (EFV)

 

EE ↑ 37%

 

Застосовується альтернативний або додатковий метод

 

Невірапін (NVP)

 

EE ¯ 20%

 

Застосовуються альтернативні методи.

 

 

Даних про взаємодію АРВ- препаратів та левоноргестрелу немає. Невідомо, чи зменшується ефективність ін’єкційних чисто прогестогенових контрацептивів (таких, як Депо Провера та норетистерон), оскільки вони забезпечують більшість гормонів в крові, ніж інші чисто прогестогени та КІК.

 

3.1. Взаємодія АРВ- препаратів та ВМК

Немає наукових доказів щодо  взаємодії АРВ- препаратів та ВМК, що містять мідь або левоноргестрел.

 

3.2. Тератогенність  іфавіренцю (далі — EFV)

  • EFV вважається тератогенним і його слід уникати жінкам, що мають бажання завагітніти або які не використовують ефективні методи контрацепції.
  • Жінкам рекомендовано зробити тест на вагітність до початку лікування EFV.

 

  • Жінки, які використовують ефективні засоби контрацепції, можуть використовувати EFV як практичний варіант компонента ненуклеазидних інгібіторів зворотної траскриптази режиму лікування АРВ- препаратами.

 

3.3. Прихильність до контрацепції та лікування ВІЛ-інфекції

ВІЛ-інфікованим жінкам необхідно приймати кілька таблеток щодня в рамках АРВ- терапії, для профілактики та лікування опортуністичних інфекцій, полегшення симптомів та лікування супутніх хвороб. Окрім можливої взаємодії ліків, слід враховувати вплив таблеток на схильність до контрацепції та лікування ВІЛ. Будь-який метод гормональної контрацепції, що передбачає щоденне використання, збільшуватиме тягар уживання препаратів. Жінкам слід враховувати це при виборі методу контрацепції.

 

Продовження додатка 3

 

  1. Методи контрацепції для жінок, які проходять АРВ терапію та лікування туберкульозу
  • Взаємодія ліків з окремими гормональними контрацептивами може знизити ефективність гормональної контрацепції у жінок, які проходять АРВ-терапію та лікування туберкульозу.
  • З причин взаємодії ліків для жінок, які проходять АРВ-терапію та лікування туберкульозу, бажаним є застосування негормональних методів контрацепції.
  • Якщо використання гормональної контрацепції є єдиним можливим варіантом, жінкам, що вживають ріфампіцин, як правило, не рекомендуються низькодозовані естрогенні препарати (<35 μg). Використання оральних контрацептивів, що містять більшу дозу естрогену (50 μg), можна розглянути як варіант, якщо пацієнт вживає EFV, IDV, APV або ATV.
  • Депо Провера, як правило, може застосовуватися разом з рифампіцина.
  • З незначною вірогідністю, що ефективність левоноргестрелу буде зменшена.

 

  1. Особливості контрацепції уразливих груп населення

Медичні служби у сфері статевого та репродуктивного здоров’я повинні сприяти створенню сприятливих умов та подоланню дискримінації для певних груп населення. Через стигматизацію цих груп населення вони відмовляються звертатися до медичних закладів традиційними шляхами. Тому важливо забезпечити доступність послуг для цих груп населення шляхом просвітницької роботи з ними в рамках стратегії для всіх програм у сфері статевого та репродуктивного здоров’я.

Для жінок з груп поведінкового ризику (секс-бізнесу, СІН та інше)  рекомендується регулярне використання презервативів.

 

  Додаток 4

до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 Інструкції  про порядок профілактики  передачі   ВІЛ  від матері до дитини

 

Пам’ятка

для вагітних з питань ВІЛ-інфекції

 

  1. Вагітність починається від моменту запліднення або зачаття. Майбутня дитина з’єднана з організмом матері через плаценту (так зване дитяче місце) пуповиною, через яку відбувається дихання, харчування та виведення продуктів обміну плода. Протягом всього періоду вагітності плацента є залозою внутрішньої секреції, у якій виробляються гормони, що забезпечують розвиток вагітності та формування плода. Плацента виконує бар’єрну функцію, перешкоджаючи проникання в організм плода хімічних речовин, ліків та шкідливих мікроорганізмів. Через плаценту вільно проходять антитіла матері, захищаючи плід. Однак через плаценту можуть вільно проникати наркотичні речовини, алкоголь, нікотин, деякі види вірусів.

 

  1. ВІЛ-інфекція – захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Людина може заразитись ВІЛ сама та передати вірус іншому, не підозрюючи цього. Із зовнішнього вигляду людини неможливо визначити наявність або відсутність інфекції. Для цього проводять спеціальне лабораторне обстеження – тестування на ВІЛ.

 

  1. Шляхи поширення ВІЛ:
ВІЛ передається через: ВІЛ не передається через:
Спільне використання голки або шприца, випадкове проколювання шкіри голкою із залишками крові, якою користувалася ВІЛ-інфікована особа Поцілунки, доторкування, обійми, рукостискання
Незахищений (без презерватива) анальний, вагінальний або оральний секс з людиною, інфікованою ВІЛ Кашель, чхання
Переливання не перевіреної на ВІЛ крові та її препаратів, трансплантацію органів та тканин Спільний посуд, кухонні речі та їжу, приготовлену ВІЛ-інфікованою особою
Нанесення татуювань та/або пирсінгу нестерильними інструментами Плавальний басейн, туалетні сидіння, телефонні трубки, рушник чи одежу;
Кров від ВІЛ-позитивної матері під час вагітності, пологів та годування грудьми новонародженій дитині Укуси комах чи тварин

 

  1. Внутрішньоутробне інфікування ВІЛ може відбутися в будь-якому періоді перебігу вагітності.
  2. Вагітній необхідно пройти тестування на ВІЛ з метою діагностики можливої ВІЛ-інфекції та здійснення заходів щодо профілактики поширення ВІЛ від ВІЛ-інфікованої вагітної та попередити ВІЛ-інфікування новонародженого. Після
Продовження додатка 4

детального пояснення спеціалістами про необхідність та порядок здійснення тестування на ВІЛ ви відповідно до існуючого законодавства приймаєте свідоме рішення і даєте згоду на проведення цієї процедури.

Вагітна має право  відмовитись від тестування, проте в такому разі необхідно  усвідомити, що вона бере повну відповідальність за майбутнє здоров’я  дитини і в разі наявності в неї ВІЛ-інфекції позбавляється шансу попередити передачу ВІЛ дитині.

  1. Тестування вагітних на ВІЛ-інфекцію здійснюється за спеціальною схемою (яку пояснить лікар) у відповідності до терміну вагітності під час узяття на облік з вагітності. Тестування на ВІЛ-інфекцію бажано здійснювати якомога раніше для своєчасного призначення антиретровірусної терапії з метою попередження інфікування ВІЛ новонародженого. З цією метою вагітна повинна звернутись до лікаря-акушера-гінеколога до 12 тижнів вагітності.

Якщо у вагітної не було можливості обстежитись на ВІЛ-інфекцію на етапі вагітності, сучасні можливості медичної галузі дають змогу з високим ступенем якості обстежитись у пологах за допомогою швидких або експрес-тестів у пологовому стаціонарі для здійснення ефективної медикаментозної профілактики передачі ВІЛ новонародженому.

  1. Після отримання негативного результату вагітна повинна пам’ятати про існування ризику інфікування ВІЛ при небезпечній статевій поведінці (незахищені статеві контакти з декількома партнерами або з партнером, який має статеві стосунки з декількома жінками); про необхідність періодичного спостереження за призначенням лікаря акушера-гінеколога або інших спеціалістів.
  2. Небезпека внутрішньоутробного інфікування плода протягом всієї вагітності повинна застерегти вагітну і спонукати до   безпечної статевої поведінки під час вагітності.
  3. У разі отримання позитивного результату на ВІЛ вагітна повинна бути інформована, що ці відомості є конфіденційними. Проте вагітна після поради або консультації із спеціалістами повинна усвідомити і повідомити спеціалістів, кого із родичів або близьких вона може повідомити про наявність ВІЛ-інфекції.

Після отримання позитивного результату на ВІЛ бажано обстежитись статевому партнеру.

Вагітній у разі отримання позитивного результату на ВІЛ необхідно пройти додатково обстеження в Центрі профілактики та боротьби зі СНІД для уточнення діагнозу.

  1. За умови виконання призначень спеціалістів з метою профілактики передання ВІЛ від матері до дитини у ВІЛ-інфікованої матері може народитись дитина без ВІЛ-інфекції.
  2. З питань надання соціальних послуг (психолога, юриста, соціального працівника/педагога) вагітна може звертатись до місцевих ЦСССДМ, закладів соціального обслуговування та до НДО, що надають відповідні послуги. Перелік зазначених організацій та закладів можна отримати в родопомічних та педіатричних лікувальних закладах.

 

  Додаток 5

до підпункту 4.1.7  пункту 4.1 Інструкції  про порядок профілактики  передачі   ВІЛ  від матері до дитини

 

Пам’ятка

 з питань особливостей перебігу вагітності при ВІЛ-інфекції

ВІЛ-інфекція – тривала інфекційна хвороба, яка розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) та характеризується ураженням імунної систем, що прогресує. Термін СНІД (синдром набутого імунодефіциту) на даний час не використовується з метою клінічного спостереження, але може застосовуватися при проведенні епідеміологічних досліджень.

  1. Імунна система – одна з найважливіших систем організму. Вона захищає організм від різних інфекцій та пухлин. Клітини імунної системи виробляють особливі білки – антитіла, які розпізнають віруси та бактерії, які потрапили в організм, та знищують їх.
  2. Людина може заразитись ВІЛ сама та передати вірус іншому, не підозрюючи цього
  3. Шляхи поширення ВІЛ:
ВІЛ передається через: ВІЛ не передається через:
Спільне використання голки або шприца, випадкове проколювання шкіри голкою із залишками крові, якою користувалася ВІЛ-інфікована особа Поцілунки, доторкування, обійми, рукостискання
Незахищений (без презерватива) анальний, вагінальний або оральний секс з людиною, інфікованою ВІЛ Кашель, чхання
Переливання неперевіреної на ВІЛ крові та її препаратів, трансплантація органів та тканин Спільний посуд, кухонні речі та їжу, приготовлену ВІЛ-інфікованою особою
Нанесення татуювань та/або пирсінгу нестерильними інструментами Плавальний басейн, туалетні сидіння, телефонні трубки, рушник чи одежу
Кров від ВІЛ-позитивної матері під час вагітності, пологів та годування грудьми новонародженій дитині Укуси комах чи тварин

 

Продовження додатка 5

 

  1. Етапи розвитку ВІЛ-інфекції:

4.1. З моменту зараження ВІЛ до розвитку клінічних ознак може минути від 2-3 до 10-15 і більше  років. До цього  людина може цього не підозрювати, оскільки почуває себе добре і виглядає здоровою.

4.2. Через 1-2 тижні після зараження ВІЛ, зазвичай, настає короткочасна недуга, що нагадує грип або перебіг гострої респіраторної інфекції. Як правило, хворі  це не пов’язують з ВІЛ-інфекцією. Тим не менше, вірус продовжує розмножуватись і поволі та непомітно порушувати імунну систему.

4.3. ВІЛ вражає різні клітини організму, насамперед клітини імунної системи лімфоцити CD4, призводячи їх до загибелі. З часом ці лімфоцити втрачають здатність виробляти антитіла та боротися з інфекціями. У результаті цього стан імунітету людини знижується.

  1. Інфікування ВІЛ плода може відбутися в будь-якому триместрі вагітності.
  2. Вагітність не прискорює розвиток хвороби у ВІЛ-позитивних жінок. Можуть бути звичайні симптоми вагітності, які спостерігаються під час будь-якої вагітності (нудота, блювота).
  3. У ВІЛ-інфікованої матері може народитись дитина без ВІЛ-інфекції. Більшість дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками, народжуються не інфікованими ВІЛ.
  4. Тривалий час життя з ВІЛ-інфекцією мало чим відрізняється від життя без ВІЛ-інфікування. Люди продовжують навчатися, працювати, закохуватися, радіти – одне слово, жити повноцінним життям. Проте необхідно приділяти особливу увагу деяким речам: мати безпечні сексуальні відносини, відмовитися від вживання наркотиків, алкоголю.

Люди продовжують творити, піклуватися про близьких, мріяти про майбутнє,  лише тісніше контактуючи з лікарем, обравши того, кому ви довіряєте, що на сьогодні дозволено чинним законодавством, – пацієнт має право обирати собі лікаря.

Кожна особа має право вирішувати, кому і коли сповістити про свій діагноз. Мабуть, близькі вам люди можуть знати про наявну проблему, адже це хвороба. Комусь із близьких це допоможе прийняти виважене рішення про подальші стосунки, а комусь після цього буде зручніше надавати вам необхідну підтримку – не лишайте їх такого права! Але ви можете після поради з лікарем, психологом подумати, коли краще це зробити, як підготуватись до цього, а також як допомогти близьким справитись з першою реакцією на таке повідомлення. Краще це зробити разом з медичним спеціалістом, який займається вирішенням проблем ВІЛ або психологом. Розмова на цю тему повинна бути відвертою.

Пам’ятайте, що в скрутну хвилину стане в пригоді “Телефон довіри”, де гарантована анонімність абонентів!

  1. В Україні визначений порядок спостереження за перебігом вагітності у ВІЛ-інфікованих, що називається “подвійним”: у лікаря-акушера-гінеколога
Продовження додатка 5

 

жіночої консультації і спеціаліста Центру профілактики та боротьби зі СНІД. Тобто таким чином приділяється підвищена увага до самої вагітної, зберігаючи або коригуючи її стан здоров’я, а також до майбутньої дитини. Спеціаліст Центру профілактики та боротьби зі СНІД визначає стан здоров’я вагітної, уточнює стадію розвитку ВІЛ та призначає необхідне обстеження або, за потреби, лікування. Також визначається порядок спостереження. Ці всі рекомендації виконуються спільно з лікарем акушером-гінекологом.

  1. Перед медичними спеціалістами та вагітною постає дуже важливе завдання – попередити ВІЛ-інфікування новонародженого та надання можливості народитися малюку якомога здоровішим. Необхідно знати про те, що у ВІЛ-інфікованих вагітних є схильність до передчасного завершення пологів, тому необхідно проконсультуватись з лікарем щодо попередження цього.
  2. Люди по-різному розуміють вираз „бути здоровим”, але кожний може отримати користь від добрих та здорових звичок. Здорова їжа, вправи, повноцінний відпочинок, зниження стресу – все це сприяє укріпленню імунної системи. Повноцінне харчування приносить користь імунній системі. Більше того, їжа містить енергію. Через інфекції, проявом яких частіше за все з’являється підвищена температура і/або діарея, організм ВІЛ –позитивних людей використовує більшу кількість енергії.
  3. Вагітність повинна спонукати майбутню маму до безпечної статевої поведінки під час вагітності, а також  зміни поведінки на більш безпечну з наявності поведінки високого ризику інфікування ВІЛ. З іншого боку, якщо чоловік (партнер) не ВІЛ-інфікований, необхідно застосовувати заходи профілактики поширення ВІЛ-інфекції. Презервативи за умови правильного користування є достатньо надійним засобом профілактики передання ВІЛ. Навіть найнизькоякісніший презерватив скорочує ризик інфікування в 10 000 разів.

Матеріали, які застосовують при виготовленні презервативів, – це каучук та латекс. Більш надійними є латексні презервативи, оскільки в них відсутні пори, через які можуть проникати збудники хвороб, що передаються статевим шляхом, у тому числі ВІЛ. Необхідно ретельно вивчити інструкцію користування презервативом, особливо при першому використанні.

Запам’ятайте! Цілісність латексу в презервативі можуть порушувати умови впливу:

— світла та тепла – не треба зберігати презерватив на сонячному світлі, біля нагрівальних приладів, радіаторів, носити в нагрудній кишені одежі або в кишені (особливо задній) штанів;

— жирів – для змазування презерватива  не можна використовувати засоби з масляною основою, а лише з водною;

— гострих предметів – кілець, навіть нігтів.

  1. Шляхи передання ВІЛ від матері до дитини: через плаценту під час вагітності, у пологах при контакті плода з материнською кров’ю та секретами пологових шляхів, при грудному вигодовуванні.
Продовження додатка 5

 

  1. Для того, щоб знизити ризик передання ВІЛ-інфекції від матері до дитини, вагітній жінці необхідно дотримуватись таких профілактичних заходів:

— вести здоровий спосіб життя;

— відмовитись від шкідливих звичок;

приймати полівітаміни та препарати заліза;

— уживати заходів профілактики простудних захворювань;

— регулярно відвідувати лікаря-акушера-гінеколога жіночої консультації та спеціаліста Центру профілактики та боротьби зі СНІД, виконуючи лікарські рекомендації та призначення.

15. Факторами ризику передання ВІЛ від матері майбутній дитині:

— стан здоров’я матері (уживання наркотиків, алкоголю, паління і незбалансоване  харчування);

— особливе значення має клінічний і імунний статус матері, рівень вірусного навантаження і стадія хвороби;

— ризик вертикальної трансмісії ВІЛ збільшується у вагітних з гострою стадією захворювання і прогресуванням ВІЛ-інфекції, коли визначається високий рівень вірусного навантаження;

— ризик ВІЛ-інфікування плода зростає при зниженні кількості CD4+ лімфоцитів;

— рівень вертикальної трансмісії ВІЛ може збільшуватися за наявності у вагітних  екстрагенітальної патології (хвороб нирок, серцево-судинних захворювань, цукрового діабету),  а також інших захворювань, що передаються статевим шляхом;

— ще одним важливим фактором ризику передачі  ВІЛ є грудне вигодовування дитини. Рівень інфікування ВІЛ при грудному вигодовуванні становить 12 –20% (за деякими даними – до 30%).

  1. Для того, щоб попередити ВІЛ-інфікування новонародженого, ВІЛ-позитивна вагітна повинна прийняти усвідомлене рішення щодо народження бажаної дитини і стати співучасником з медичними спеціалістами у здійсненні заходів профілактики ВІЛ-інфекції у своєї новонародженої дитини, а саме намагатись створити максимально позитивні умови для майбутньої дитини і дати шанс їй народитись без ВІЛ-інфекції.
  2. Для того, щоб попередити передачу ВІЛ-інфекції від матері до дитини, необхідно:

— суворо дотримуватися режиму прийому за призначенням лікаря спеціальних медикаментів — антиретровірусних препаратів, які знижують вірусне навантаження у жінки та попереджають передання ВІЛ новонародженому;

— чітко дотримуватись рекомендацій та призначень лікаря жіночої консультації та Центру профілактики та боротьби зі СНІД стосовно порядку медичного спостереження та обстеження;

Продовження додатка 5

— своєчасно госпіталізуватись  на пологи для здійснення заходів щодо зменшення ризику передачі ВІЛ-інфекції під час пологів;

— виключити грудне вигодовування новонародженого та замінити його адаптованими молочними сумішами;

— забезпечити ретельний догляд за дитиною, а також періодичне спостереження її у лікаря-педіатра з метою раннього уточнення ВІЛ-статусу дитини та профілактики інших захворювань.

  1. Заклади охорони здоров’я повністю забезпечені тест-системами для безоплатної діагностики ВІЛ-інфекції у вагітної (дворазового тестування) та новонародженого, а також у достатній кількості лікарськими засобами для медикаментозної профілактики ВІЛ-інфекції. Ви маєте право вимагати безоплатного тестування!
За умови дотримання усіх умов попередження передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини є можливості знизити ризик до 0-1%.

 

  1. Необхідно пам’ятати, що препарати слід приймати систематично, без пропуску, у точно встановлений час. Якщо не дотримуватись правил прийому антиретровірусних препаратів, ризик передачі ВІЛ майбутньому малюку зростає і може виникнути резистентність ВІЛ до цього препарату. Резистентність – це стійкість вірусу ВІЛ до даного препарату і його дія не відбувається.

Вам  необхідно:

  • вчасно приймати ліки
  • приймати препарати у дозі, призначеній лікарем
  • виконувати рекомендації лікаря щодо дієти
  • дотримуватися призначеного режиму лікування

 

Також обов’язково дотримуйтесь періодичності відвідувань лікарів жіночої консультації та Центру профілактики та боротьби зі СНІД, лабораторного обстеження; за необхідності – огляду інших спеціалістів.

 

У разі виникнення ускладнень перебігу вагітності (біль, кров’янисті виділення із статевих шляхів, набряки, підвищення кров’яного тиску та ін.) побічної дії препаратів (нудота, блювання, головний біль, запаморочення та інші), необхідності отримання консультативної допомоги терміново зверніться до лікаря.

 

Запам’ятайте! Здоров’я вашої майбутньої дитини насамперед залежить від вашого усвідомленого і дисциплінованого дотримання режиму прийому  антиретровірусних препаратів, своєчасного обстеження та профілактики можливих ускладнень.

  1. У разі виникнення незвичних реакцій у дитини на фоні прийому АРВ-препаратів необхідно якомога швидше зв’язатись з лікарем для здійснення консультації. Не треба відміняти АРВ-препарат самостійно.
Продовження додатка 5

 

  1. Є такі стани здоров’я, за яких антиретровірусні препарати для профілактики вертикальної трансмісії протипоказані, – це захворювання крові, гіперчутливість до даного препарату, порушення функції печінки. У ряді випадків новонародженому також протипоказані антиретровірусні препарати при народженні раніше 28 тижнів вагітності, при неможливості введення препарату в шлунок, при порушенні роботи печінки.
  2. Вигодовування немовляти, народженого ВІЛ-позитивною мамою, здійснюється адаптованими молочними сумішами, які замінюють грудне молоко. Щодо вигодовування дитини необхідно постійно радитись з лікарем-педіатром-неонатологом у пологовому відділенні та лікарем-педіатром, сімейним лікарем за місцем проживання.
  3. З питань надання соціальних послуг (психолога, юриста, соціального працівника/педагога) ви можете звертатись до місцевих центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, закладів соціального обслуговування та до недержавних організацій, що надають відповідні послуги. Перелік зазначених організацій та закладів можна отримати в родопомічних та педіатричних лікувальних закладах.

 

  Додаток 6

до підпункту 4.1.11 пункту 4.1 Інструкції  про порядок профілактики  передачі   ВІЛ  від матері до дитини

 

 

Консультативний висновок спеціаліста Центру профілактики та боротьби зі СНІД щодо спостереження за ВІЛ-інфікованою вагітною

Прізвище, ім’я, по батькові пацієнта
Місце роботи і посада
Вагітність                                           тижнів
Дані проведеного обстеження
Рекомендації з ведення вагітності та медикаментозної профілактики вертикальної трансмісії ВІЛ
Рекомендації з питань надання  соціальних послуг
Рекомендації з питань трудової діяльності вагітної
Дата наступної консультації

 

Прізвище, ім’я, по батькові лікаря                                                                          Підпис
Дата видачі “       “                                                     р.

 


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

© 2019 Sunrise
Дизайн и поддержка: GoodwinPress.ru